куди відлітають бджоли
«Через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне і людство». Ці слова, сказані колись Альбертом Ейнштейном, в останні роки стали актуальними, як ніколи. Глобальне зникнення бджіл набуває катастрофічних масштабів, маючи доволі серйозні наслідки не лише для екосистеми планети, але й для продовольчої безпеки та світової економіки.
Світова епідемія
Бджоли зникають по всьому світі. Вивчаючи дану проблему, натикаєшся на різні цифри. За даними Всесвітнього фонду захисту бджіл втрати цих корисних комах в 2007-2008 роках складають: в Канаді – 27%, в Росії – 40%, в Німеччині – 80%, у Великобританії – 30-35% (близько 80 тис. родин), в Італії – 50%. В Іспанії під час зимівлі 2004-2005 рр. загинуло близько 40% бджіл, в США в 2006-2007 рр. зиму не пережило близько третини (приблизно 800 тис. вуликів). Феномен, що отримав назву «розпад колоній», спричинив спустошення вуликів як мінімум у 35 американських штатах. В 2009 році втрати були приблизно такі ж, але колапс бджолиних сімей спостерігався лише в 24 штатах.
Більш за все насторожує той факт, що бджоли помирають не стільки в процесі зимування, скільки просто зникають. Ось як описує цей процес Меріен Фрейзер, експерт Пенсільванського університету (США): «Протягом декількох днів доросла популяція залишає вулик і, як ми вважаємо, відлітає, щоб померти». Девід Гекенберг, бджоляр з Пенсільванії, каже наступне: «Я поставив вулик з бджолами приблизно місяць тому. Але до того часу, як я повернувся, вони вже зникли». У Девіда зникло 70% родин, це біля 400 вуликів. І такі процеси спостерігаються не лише в США. В Хорватії стверджують, що 5 млн. бджіл зникли менш як за 48 годин. Схожі повідомлення надходять також з Італії, Польщі, Португалії, країн Центральної та Південної Америки.
В чому ж полягає причина цього дивного феномену? Цілком природно, що це питання стривожило в першу чергу бджолярів, які опинилися на межі банкрутства. Девід Гекенберг, окрім прибутків з реалізації меду та інших продуктів, що дають бджоли (віск, прополіс, бджолина отрута, пилок, маточне молочко), отримував від сільгоспвиробників по 90 доларів з вулика за запилення полів дикої чорниці. Масове зникнення бджіл змусило його звернутися до Деніса ван Енджелсдорпа, спеціаліста-бджоляра Департаменту сільського господарства Пенсільванії. Намагаючись з’ясувати причини цього феномену, Деніс розпочав анатомічні дослідження бджіл, що брав з вуликів, в яких спостерігався колапс бджолиних сімей, проводячи до 100 розтинів на день. Результати здивували спеціаліста: при розтинах було виявлено дуже дивну патологію – рубцеву тканину. «В деяких бджолах ми виявили гранули неперетравленого пилку, неначе бджоли постійно їли, але не могли наїстися. В деяких бджолах ми знайшли білі мішечки в травному тракті», – каже ван Енджелсдорп. Була знайдена і інша дивна патологія – грибок, що ріс всередині тканин бджіл, схожий на той, що розвивається у людей з пригніченою імунною системою. Через це виникло припущення, що бджоли хворі на вірус, схожий на СНІД людини, однак збудника вірусу знайти не вдалося. В результаті дослідження Деніс виявив ще одну цікаву та дивну закономірність: вік бджіл, які залишають вулики, знизився, тобто сім’ї залишаються без бджіл працездатного віку, що прискорює розпад колонії.
Тим часом Гекенберг звернувся зі своєю проблемою до Діани Кокс-Фостер, експерту з бджолиних захворювань Пенсільванського університету. Вона залучила до дослідження експертів у сфері токсикології, біології і навіть людських захворювань. Команда вчених Колумбійського університету з лабораторії дослідження захворювань – найбільшого центру дослідження хвороботворних організмів в США – почала із дослідження бджіл із заражених вуликів. Першочерговим завданням було проаналізувати ДНК бджоли та виокремити з неї будь-які патогенні або інфекційні організми. Перший же аналіз дав результат – бджоли страждають не від однієї хвороби, а від цілої низки захворювань, декотрі з яких вже протягом багатьох років існують в США. І знов-таки експерти не виявили причин різкої та стрімкої епідемії.
Але все ж чому бджоли саме зникають, а не помирають у вуликах? Жодної містики тут насправді нема. Якщо бджола хвора, вона відлітає подалі від вулика, аби не заразити інших. Дивно також і інше: традиційні вороги бджіл, які зазвичай прилітають у вулик за медом та пилком, не чіпають заражені вулики. Це може свідчити як про наявність інфекції у самих бджіл, так і про те, що мед містить отруйні речовини.
Версії
У 2007 році зникнення бджіл, викликаючи громадський резонанс, привертає увагу ЗМІ. Журналісти та вчені починають висувати найрізноманітніші версії. Спробуємо проаналізувати кожну з них.
Стрес. Версія висунена американськими ученими. На їх думку, стрес, викликаний погіршенням екологічної ситуації на планеті, послаблює імунітет бджіл і робить їх вразливими до несприятливих чинників середовища. Коментувати цю версію складно, оскільки жодних результатів досліджень, що підтверджують цю версію, мені особисто знайти не вдалось.
Проблеми харчування. Іспанські вчені з університету Кордови в розпаді колоній звинувачують недоїдання, а точніше одноманітне харчування бджіл, вимушених запилювати великі однотипні поля. На мій погляд, версія виглядає досить абсурдною. По-перше, я особисто неодноразово брав участь у вивезенні бджіл на еспарцетові, гречані і соняшникові поля – жодних скарг від бджіл не надходило. По-друге, практика вивезення бджіл на поля існує давно і в розвинених країнах є досить прибутковим бізнесом для бджолярів, які одержують гроші від фермерів за запилення сільськогосподарських культур. І зникнення бджіл до недавнього часу не спостерігалося.
Мобільні телефони. Деніс ван Енджелсдорп заявляє, що ця версія вперше була озвучена британською пресою. Молодий чоловік, ім’я якого не називається, поклав безпровідний телефон у вулик і зателефонував на нього. Дослідження було неякісним, і пізніше він спростував свої висновки. Якими саме вони були, Деніс не уточнює. Проте з того часу ця гіпотеза стала популярною. Довести її намагалися німецькі учені з університету Кобленц-Ландау. Довгий час вони вивчали порушення орієнтації бджіл поблизу ліній електропередач. В одному з досліджень вони зробили висновок, що випромінювання стільникових телефонів і приймально-передавальних пристроїв здатне негативно впливати на навігаційні здібності бджоли настільки, що вона просто не може знайти дорогу назад у вулик і гине. Проте ця версія не пояснює виникнення патологічних змін в організмі бджоли. Також на її основі складно зробити висновок, чому одна сім'я зникає, а інша, що знаходиться на тій же пасіці – ні. Якщо б це була справжня причина, то Девід Гекенберг просто не долічився б не 70% своїх бджіл, а втратив би усіх. Так само як і інші бджолярі. Крім того, динаміка розпаду колоній в усіх розвинених країнах була б приблизно однаковою.
Паразити. Одним з підозрюваних в епідемії розпаду колоній був кліщ варроа, який паразитує на бджолах. У 1980-ті роки шкідник став винуватцем зникнення половини бджіл в США. Проте самі бджолярі заперечують цю версію, оскільки відсутні характерні ознаки варроатозу: 1) загибель лялечок; 2) поява нежиттєздатних бджіл і трутнів; 3) відсутність крил і кінцівок у молодих особин та ін. Девід Гекенберг стверджує, що якщо б причина була в кліщі, по пасіці повзали б заражені бджоли, оскільки уражена кліщем комаха, намагаючись вилетіти з вулика, просто падає на землю. Крім того, хвору варроатозом сім’ю легко визначити за великою кількістю мертвих личинок і лялечок під вуликом, чого також не спостерігається.
Учені з Кордовського університету в числі інших розглядали версію, за якою епідемію викликає одноклітинний паразит Nosema Ceranae. Проте вона також була спростована, оскільки сліди ноземи були виявлені в кожному досліджуваному вулику, навіть в тих, де зникнення бджіл не спостерігалося.
Ізраїльський вірус гострого паралічу (IAPV). Вірус, виявлений в 2004 році ізраїльськими вченими професором Іланом Селою та його аспірантом Еялем Маорі з сільськогосподарського факультету Єврейського університету в Реховоті. Версія про те, що саме цей вірус є причиною масового розпаду колоній в США, була озвучена на Міжнародній конференції бджолярів в Мельбурні 2007 року доктором Джефом Петісом з Департаменту сільського господарства США. За його словами, вірус був виявлений у бджолах, що завозилися з Австралії. Проте ця країна не може вважатися джерелом поширення вірусу, оскільки цей же вірус був знайдений в маточному молочку з Китая.
Дати однозначну відповідь на питання, чому саме цей вірус вважається причиною розпаду колоній, досить нелегко. Збираючи інформацію про ІВГП, я наштовхнувся на чотири, на мою думку, досить різні пояснення. Найпоширенішою з них є теза, що вірус, послаблюючи імунітет бджіл, робить їх вразливими до несприятливих чинників середовища. Друга версія, висунена американським професором Селою, припускає, що вірус вражає бджолину матку, позбавляючи її ферменту, запах якого служить орієнтиром для бджіл. Проте ця версія знов таки не пояснює виявлених патологій у внутрішніх органах робочих бджіл, тому з’явилася реалістичніша гіпотеза: ІВГП провокує патології, що негативно впливають на навігаційні здібності бджіл, які з цієї причини просто не можуть повернутися в сім’ю. Ще одна версія полягає в тому, що у заражених бджіл стрімко розвивається параліч, і вони просто втрачають здатність літати (але в цьому випадку клінічна картина була б схожа з проявами варроатозу, тобто частина бджіл, у яких параліч розвинувся у вулику, повзала б по пасіці).
Наявність таких різнобічних версій вже викликає певні підозри. Крім того, до кінця не з’ясовано, чи являє ІВГП більшу небезпеку для бджіл, ніж звичайний вірус паралічу. Але найбільш вагомим, на мою думку, аргументом проти цієї версії є той факт, що на основі зразків проб, які залишилися, американські учені довели присутність вірусу на території США ще з 2002 року, тобто до виявлення в Ізраїлі. Хоча при цьому не можна не брати до уваги дані про наявність безлічі штамів ІВГП. Є і ще одне протиріччя: якщо слідувати логіці Джефа Петіса, американські бджоли заразилися від австралійських, проте якщо бджоли не зникають, навіщо їх масово завозити з іншого континенту. Тобто ввезення бджіл з Австралії радше не причина, а наслідок зникнення бджіл в США.
Пестициди. На користь цієї версії говорять деякі факти. У китайській провінції Сичуань, регіон Хань Юань, неконтрольоване використання пестицидів на початку 80-х років ХХ століття призвело до знищення бджіл і загибелі рослин, що ними запилюються.
Подібний прецедент мав місце і у Франції на початку 90-х. Фермери почали використовувати новий вид пестицидів – неонікотиноїди. Ці хімікати, що містять нейротоксини, розпилювалися в якості засобу для лікування насіння соняшнику, незабаром після чого бджоли стали зникати. Не зважаючи на те, що уряд Франції заборонив використовувати ці хімікати, кількість бджіл продовжувала скорочуватися.
Французький бджоляр Жан Пактон тримає вулики в одному з найпрестижніших районів Парижу – на даху Паризького оперного театру. Він вважає, що бджоли у великому місті живуть краще за їхніх колег за містом, оскільки рослини в місті суворо охороняються від застосування пестицидів. Токсиколог Аксель де Корт’є намагався розібратися, чи варто звинувачувати пестициди в зникненні французьких бджіл. Він нагодував бджіл сиропом з пестицидом і вже через три години виявив ознаки отруєння. У отруєних бджіл проявилася втрата апетиту, пам’яті і дезорієнтація. Де Корт’є вважає ці симптоми схожими на симптоми, виявлені у бджіл з вуликів, вражених синдромом розпаду колоній. Проте це суперечить результатам, отриманим Денісом ван Енджелсдорпом, який навпаки виявив підвищений апетит у бджіл. Однак і сам французький вчений дійшов висновку, що скорочення популяції бджіл спричинене іншими чинниками.
Гіпотезу про втрату бджолами орієнтації внаслідок отруєння пестицидами перевіряли і в Пенсільванському університеті. Під керівництвом Меріен Фрейзер був проведений наступний експеримент: вулики помістили на поля, що обприскувалися пестицидами, після чого були узяті проби пилку, в якому виявилися сліди більш як 40 різних хімікатів. У результаті було зроблено припущення, що саме пестициди є причиною послаблення імунної системи бджіл, в результаті чого хвороботворні бактерії можуть безперешкодно поширюватися в організмі бджіл. Однак окремих досліджень, що підтвердили б дану гіпотезу, не було проведено.
Проти цієї версії говорить і той факт, що бджоли зникають також в тих місцях, де пестициди не використовуються. З чого Деніс ван Енджелсдорп робить висновок: «Ймовірно, інсектициди грають велику роль в смертності колоній, але я не думаю, що ми дійдемо висновку про те, що хімікати спричиняють епідемію розпаду колоній».
Генетично модифіковані організми. На конференції «ГМО – оружие геноцида», проведеної Російським громадським рухом «Возрождение Золотой век» в місті Кіров 5 жовтня 2010 були озвучені наступні факти на користь цієї версії:
1. Медоносна бджола бере участь в запиленні соняшнику, сої, бавовни, мигдаля, пшениці, рапсу та інших культур. Ці рослини у більшості своїй генетично модифіковані, тобто бджола безпосередньо взаємодіє з ГМ-рослинами. Джерелом генетичного зараження бджіл виступає не лише пилок та нектар ГМ-рослин, але й підкормки з цукру, зробленого з ГМ-буряку. В результаті вживання бджолами ГМО у них спостерігається руйнування внутрішніх органів і зниження імунітету у дорослих бджіл.
2. У країнах, де зафіксовано найбільше скорочення кількості бджіл (США, Канада, Китай, Австралія, деякі країни Європи), масово вирощуються ГМО.
3. Характерною ознакою у заражених бджіл є послаблення імунітету, що за результатами багатьох наукових досліджень є характерним наслідком вживання ГМО.
4. Тенденція до скорочення кількості бджіл співпадає в часі з початком генної революції і розвитку генної інженерії.
На цій же конференції віце-президент Російської загальнонаціональної асоціації генетичної безпеки, доктор біологічних наук Ірина Володимирівна Єрмакова навела також такий факт, що потомство бджіл, що взаємодіють з ГМ-культурами або не народжується зовсім, або гине незадовго після народження.
Окремої уваги заслуговує дослідження німецького вченого Ганса Генріха Каца. Він дійшов висновку, що здорові бджоли, запилюючі ГМ-рослини, живуть так само довго, як і ті, що запилюють звичайні культури. Проте якщо комахи уражені паразитами, при харчуванні на ГМ-рослинах, вони хворіють частіше і помирають раніше. Існує припущення, що послаблення імунітету бджоли може бути викликане дією Bt-токсину, що вбиває деяких шкідників. Цей токсин виробляється ГМ-рослинами із вбудованим геном земельної бактерії Bt (так звані Bt-культури).
Що ж насправді вбиває бджіл, і яка з перелічених версій є найбільш правдоподібною? Відповісти для себе на це питання мені допоміг фільм «Мовчання бджіл» («Silence of the Bees», National Geographics, 2007). У ньому пролунали усі вищезгадані версії, окрім останньої. Експерти так і не дали однозначної відповіді на питання, що ж насправді є причиною масового розпаду бджолиних колоній, визнавши той факт, що в організмі бджіл спостерігаються дивні патології, комахи страждають від безлічі хвороб вірусного, грибкового та бактеріального походження, хвороб, що існують вже давно. Очевидно, що імунітет бджіл послаблений.
Відверто кажучи, я не особливо здивувався, що ентомологи, які поза сумнівом знали про досліждення своїх колег стосовно впливу трансгенних культур на організм комах, не розглянули цю гіпотезу. Річ у тому, що виробництво насіння ГМ-культур є доволі прибутковим бізнесом. Лідером цієї галузі є компанія «Монсанто», відома як один з виробників «Агента Орандж». Це хімічна зброя, яка застосовувалася американськими військами у В’єтнамі для реалізації тактики «випаленої землі». Хімікат розпилювався з літаків, знищуючи рослинність в джунглях, що слугували прикриттям для в’єтнамських солдатів. Сьогодні компанія «Монсанто» є виробником найпоширенішого в світі гербіциду «Раундап» і насіння ГМ-культур, стійкого до цього хімікату. Цілком природно, що структура, яка володіє колосальними фінансовими ресурсами, не зацікавлена в дослідженнях, що доводили б згубний вплив її продукції на організми тварин і людини. За словами Ірини Єрмакової, на вчених, що проводять дослідження шкідливості ГМО, чиниться серйозний тиск: їх позбавляють грантів, звільняють з роботи, застосовують методи психологічного впливу. Це бага