Питання збереження навколишнього середовища вже досить довгий час тривожать свідому частину людства. Виходячи з власних уявлень про те, як затримати танення льодовиків і виснаження природних ресурсів, уряди країн, дослідники та окремі активісти роблять власні кроки на шляху до сталого розвитку. Проте користь цих заходів іноді опиняється під питанням.
Наприклад, прийнятий у деяких країнах закон про заборону використання поліетиленових пакетів виявився не таким вже однозначно правильним. Варто взяти до уваги деякі подробиці недавніх досліджень. Так, при найближчому розгляді, екологічний слід пластикових пакетів на порядок нижчий, ніж аналогічний показник «зелених» – паперових і тканинних – альтернатив.
У звіті Агентства з охорони навколишнього середовища Великобританії за 2011 рік під назвою «Оцінка життєвого циклу пакетів з супермаркету» Кріс Едвардз і Джонна Фрай представили результати порівняння екологічного сліду різних видів пакувальних матеріалів. Всупереч очікуванням, вчені стверджують, що найменш відчутний вплив на навколишнє середовище чинять саме звичні нам пакети з поліетилену підвищеної щільності (низького тиску, або ПНД). За ступенем екологічності вони випередили не тільки вироби з інших видів пластику, але і ті, до складу яких входили папір або бавовна. Результат тим більш вражаючий, що мова поки йде про одноразове використання і тих, і інших.
Повторне використання
Найважчим каменем в город захисників поліетилену завжди було те, що пластикові пакети набагато менш пристосовані до повторного використання в порівнянні з паперовими і особливо тканинними. Але до недавніх пір експерти не могли сказати, скільки разів потрібно використовувати той чи інший пакет, щоб виправдати в очах природи його виробництво. Звіт показав, що там, де стандартний пакет з ПНД буде достатньо задіяти один раз (наприклад, принести товар з магазину і тут же викинути), паперовий доведеться використовувати тричі, надміцний з поліетилену низької щільності – чотири рази, сумку з нетканого поліпропілену – 11, а бавовняну – 131 раз.
При цьому наголошувалось, що запасу міцності тканинній сумці вистачить, в середньому, не більше ніж на 52 походи в магазин. Виходить, що той, хто з кращих мотивів купує тканинні пакети, навіть у разі активного їх використання завдає природі в два рази більший збиток, ніж людина, яка легковажно відправляє пластик в утиль відразу після повернення. А все тому, що перш, ніж зробити 131 похід за продуктами, йому доведеться змінити зношений (нехай і «довгограючий») пакет як мінімум один раз. Уникнути цього здатні хіба що наші ощадливі бабусі. Що стосується паперових і поліетиленових пакетів, їх ресурс, як правило, вичерпується рази через два, що теж не дотягує до необхідних трьох-чотирьох, а тому не може вважатись достатнім для досягнення екологічності.
Більше того, якщо споживач виявиться свідомим і використовуватиме всі придбані пакети з ПНД повторно (наприклад, як пакети для сміття), то підвищить «вигідність» поліетиленової продукції в 2,2-2,5 рази. Тобто для того, щоб вплинути на навколишнє середовище в меншій мірі, тканинну сумку доведеться використовувати вже 327 разів. Висновок? Не поспішайте викидати пластик! Використовуйте пакети якомога більшу кількість разів і не поспішайте купувати нові, з чого б вони не були зроблені.
«Пластик» – поняття широке
Основна помилка тих, хто на корені відкидає пластик зважаючи на його однозначну неекологічність – в тому, що вони забувають про існування декількох його різновидів. Важко сперечатися з тим, що стандартні пластикові пакети становлять для навколишнього середовища та його мешканців величезну небезпеку. Але ось біодеградуюча поліетиленова упаковка, використана двічі, вже виявиться набагато кращою за паперову або тканинну, так як для руйнування останньої потрібно набагато більше часу.
Не слід також забувати про те, що процес виробництва паперової та тканинної продукції обходиться природі на порядок дорожче (завдяки викидам численних забруднюючих речовин, у тому числі парникових газів, а також великим обсягам споживання води і енергії – згідно до звіту уряду Шотландії за 2005 рік).
Дослідження Boustead Consulting and Associates 2007-го року підтверджує вищесказане відносно паперових пакетів. Результат проведеної ними оцінки життєвого циклу трьох видів матеріалів показав, що навіть при залученні у виробництві 30% макулатури екологічний слід паперової упаковки набагато більший, ніж у поліетилену. У чималій мірі це пов'язано з необхідністю вирубки лісів для отримання целюлози – дії, з екологічної точки зору неприпустимої. Так, згідно з дослідженням 2008 року (National Cooperative Grocers Association) в США щорічно використовується 10 млрд. паперових пакетів, на виробництво яких йде 14 млн. деревних стовбурів.
На сайті Reuseit.com наголошується, що деякі люди надають перевагу паперу, так як він швидше розкладається і не забруднює навколишнє середовище. Однак його здатність до біорозкладання залежить від багатьох факторів – температури, pH, видів бактерій і самого паперу (подрібнений папір розкладається швидше). З урахуванням цього набагато розумніше купувати пакети багаторазового використання, а не одноразові, які швидко відправляються на смітник.
В цілому, рішення відмовитись від пластику на користь паперу і тканини набагато менш виправдане, ніж багато хто з нас думав. Схоже, що масове поширення біодеградуючих його різновидів куди краще послужило б природі. Поки ж можливості вибору у нас невеликі, варто хоча б спробувати використовувати звичні пластикові пакети по кілька разів. Втім, з еко-продукцією можна (і потрібно!) чинити так само.
http://www.facebook.com/pages/Vitalonga/418845748201654